Як пансіонат для літніх людей в Рівному «Благодать» повертає радість життя!
Як пансіонат для літніх людей в Рівному «Благодать» повертає радість життя!
Що ви думаєте про пансіонати для літніх людей? Я особисто раніше думала, що це місце, куди віддають родичів, які людям не потрібні. Це велика помилка. Насправді, хороший будинок для людей похилого віку це зовсім інше. Тут людям допомагають, як літнім, так і їх близьким, коли ситуація здається безвихідною. Повторюсь, це якщо дійсно хороший пансіонат для літніх людей, такий як «Благодать», про який наша сім’я знає особисто.
У мене є бабуся. Вона вже старенька, купа болячок, як це завжди буває. Бабуся прожила нелегке життя, але завжди трималася на висоті. Вона завжди була тією, хто підтримує, допомагає і надихає. Але після смерті дідуся все змінилося. Дідусь пішов тихо, уві сні, і бабуся залишилася сама. Це був важкий удар для всієї нашої родини, але найбільше постраждала бабуся. Вона наче зів’яла.
Спочатку це були дрібниці. То нога заболить, то рука. Лікарі казали, що це нормальний процес старіння. Але з кожним місяцем хвороби ставали все серйознішими і серйознішими. Одного дня вона прокинулася і не могла піднятися з ліжка через сильний біль у спині. Ми викликали лікаря, який поставив діагноз – остеохондроз. Бабуся тоді лягла в лікарню на кілька тижнів. Про пансіонат для літніх людей ще навіть мови не йшло, самі з усім справлялись… Моя мама працює медсестрою, тому їй було трохи легше зрозуміти, що відбувається і як допомогти. Я ж, будучи студенткою, намагалася поєднувати навчання, роботу і турботу про бабусю. Це було не просто. Одного разу, повертаючись з університету, я побачила бабусю сидячою на дивані і плачучою. Виявилося, що вона знову впала і забила руку. Мені так шкода її стало в той момент, аж зараз сльози підступають… І тоді ми з мамою почали чергувати, щоб завжди хтось був поруч з бабусею. Мама працювала вдень, а я – ввечері, ми разом намагалися вивчати правильний догляд за пристарілими. А вночі ми обидві намагалися відпочити, але часто прокидалися, бо бабуся кликала нас або ж просто не могла заснути через біль. Було важко бачити її такою. Бабуся завжди була сильною і незалежною, а тепер вона потребувала нашої допомоги в усьому.
Якось разом з мамою ми вирішили спробувати новий метод лікування – фізіотерапію. Ми знайшли спеціаліста, який приходив до нас додому. Це трохи полегшило стан бабусі, але не вирішило всіх проблем. Проблеми продовжували чіплятися одна за одною. Незважаючи на всі труднощі, ми намагалися знаходити радість у маленьких речах. Щоранку ми варили бабусі її улюблену кашу, дивилися разом старі фотографії і згадували кумедні історії з минулого. Бабуся сміялася, коли я розповідала їй про свої пригоди в університеті, а мама приносила з роботи смішні історії про пацієнтів… Які там пансіонати для літніх людей, ми самі чудово справлялися.. Думали ми. Одного дня ми з мамою вирішили, що бабуся потребує більше уваги, ніж ми можемо дати. Ми почали шукати додаткову допомогу, але це було непросто. Усі агенції обіцяли золоті гори, але на ділі виявлялося зовсім інше. Державні будинки для людей похилого віку – то взагалі мова табу.. Тому ми продовжували допомагати самі, встигаючи і вчитися, і працювати…
Згодом я закінчила університет. Здавалося б, нарешті я зможу дихнути вільно і віддати більше часу бабусі. Але не тут-то було. Після закінчення університету почалися нові труднощі. Треба було шукати роботу, а це, як виявилося, теж нелегка справа. На співбесідах мені ставили купу запитань, і не завжди вони стосувалися моїх професійних навичок. Мама теж працювала багато, інколи навіть більше, ніж треба. Вона брала додаткові зміни, щоб заробити більше грошей для нас. А бабуся постійно хворіла. Кожного дня з’являлася нова проблема: то температура, то тиск скаче, то їй просто сумно і самотньо.
Одного вечора, коли ми з мамою сиділи на кухні і пили чай після чергового важкого дня, ми вирішили обговорити нашу ситуацію. Мама запропонувала подумати про пансіонат для літніх людей. Спочатку ідея здавалася жахливою. Як можна віддати бабусю в якийсь заклад, де вона буде з чужими людьми? Але мама пояснила, що є пансіонати у Рівному теж, де дбають про людей похилого віку, де їм допомагають, лікують і навіть розважають. Вона сказала, що це може бути тимчасовим рішенням, поки ми не зможемо знайти інший вихід. Я погодилася, хоча в душі сумнівалася. Ми почали шукати такий пансіонат для літніх людей у Рівному, де бабусю підлікують, і вона зможе відчути себе краще. Перш за все, ми переглянули відгуки в інтернеті, поспілкувалися з людьми, які вже скористалися такими послугами. Виявилося, що є декілька гарних варіантів, і ми вирішили відвідати один з них. А саме – «Благодать». Ось, якщо вам цікаво – https://pansionat-blagodat.com.ua/pansionat-dlya-litnih-lyudej-rivne/ – їхній сайт. Приїхавши до пансіонату, ми побачили красиву будівлю з великою територією. Нас зустріла усміхнена медсестра і провела екскурсію. Всередині було дуже затишно: просторі кімнати, світлі коридори, всюди квіти. До речі, знаходиться цей пансіонат для літніх людей у Рівному на вул. Володимира Стельмаха 28a. Всередині тут у кожному кутку стояли зручні крісла і столики з книжками, ну так було раніше, а зараз може щось змінили. Ще тоді ми зустріли кількох мешканців пансіонату, які весело спілкувалися і грали в шахи. Бабуся, яка завжди любила шахи, одразу зацікавилася. Потім медсестра розповіла нам про різні процедури, які вони проводять для підтримки здоров’я мешканців: фізіотерапія, масажі, спеціальне харчування. Також були організовані різні заходи для розваг: концерти, заняття з малювання, кулінарні майстер-класи! Бабуся слухала все це з цікавістю, і я побачила в її очах іскру, якої давно не бачила. Це було не очікувано приємно! Ми з мамою обговорили все побачене і вирішили, що це може бути хорошим варіантом. Можливо, бабусі сподобається там, і вона знайде нових друзів, а ми зможемо трохи перепочити і я зможу знайти роботу. Тоді ми вирішили спробувати тимчасово помістити бабусю в цей пансіонат для літніх людей, щоб вона могла підлікуватися і відпочити. Спочатку бабуся чомусь трохи нервувала, але ми її запевнили, що це лише на певний час, і що ми завжди будемо поруч. Так, перший день був важким. Бабуся все ж не хотіла залишатися, але після розмови з медсестрами і декількох жартів від мене, вона трохи розслабилася. Наступного ранку я приїхала провідати бабусю у пансіонат для літніх людей «Благодать» і була приємно здивована. Вона сиділа на лавці у саду разом з двома іншими жінками і щось весело обговорювала. Виявилося, що вони одразу знайшли спільну мову, а одна з них навіть виявилася старою знайомою з молодості! Оце так. Вони сміялися і згадували минулі часи. Я побачила, як бабуся ожила, її очі блищали від радості. Дні проходили швидко. Бабуся почала відвідувати фізіотерапію, лікувальні процедури усілякі, яких там дуже багатько, ходила на заняття з малювання, і навіть брала участь у кулінарних майстер-класах. Вона знову стала активною, жвавою, і завжди мала купу історій для нас, коли ми з мамою приходили її відвідувати. Вона навіть знайшла собі нових друзів серед мешканців пансіонату для літніх людей. Одного разу вона розповідала, як вони всі разом влаштували маленький концерт, де бабуся співала свої улюблені пісні з молодості. Оце так… Я раділа за бабусю, бо бачила, як вона відновлює своє здоров’я і повертає собі колишню радість життя. В той же час, у мене з’явилося більше часу для пошуку роботи. І ось, нарешті, мені пощастило знайти роботу, яка мені дуже подобалася. Це була робота у сучасному видавництві, де я могла використовувати свої знання і вміння.
Після роботи я завжди заїжджала до бабусі у будинок для людей похилого віку який в Рівненській області напевно найкращий. Ми разом пили чай, вона розповідала мені про свій день, а я – про свій. Бабуся була щаслива бачити мене такою задоволеною, а я – її такою активною і здоровою, порівняно з тим, як було ще кілька місяців тому. Це був новий етап у нашому житті. Ми з мамою могли трохи перепочити, знаючи, що бабуся в надійних руках, і в той же час насолоджуватися її компанією, бачачи, як вона знову живе повноцінним життям.
Щовечора, повертаючись додому, я тоді думала про те, як важливо іноді зробити крок назад, щоб знайти краще рішення. Пансіонат для літніх людей «Благодать» став для нас справжнім порятунком. Бабуся була щаслива, ми мали більше часу для себе, і життя почало налагоджуватися. Тоді я зрозуміла, що іноді найкраще, що ми можемо зробити для наших близьких – це знайти для них місце, де їм буде добре, навіть якщо це здається складним рішенням.
Минуло кілька місяців, і ми з мамою вирішили, що настав час забрати бабусю додому. Вона була здоровішою, відпочившою і набралась сил, що ми її просто не впізнавали. Здавалося, що перед нами була зовсім інша людина – бадьора, весела і сповнена енергії. Звісно настільки, наскільки це можливо було у її віці. Перед від’їздом з пансіонату для літніх людей вона обіймала своїх нових друзів і навіть жартувала з медсестрами. Це був момент, сповнений емоцій, і ми з мамою відчули, що зробили правильний вибір. Коли їхали додому бабуся не зупинялася ні на хвилину, вона розповідала про всі свої пригоди в пансіонаті, як вона навчилася новим танцям, виграла в шахи, та навіть як вони разом з подругами готували смаколики на кухні. Її очі блищали від радості, і я не могла натішитися її щасливим обличчям. Повернувшись додому, ми побачили, що бабуся стала набагато активнішою. Вона одразу взялася за роботу в саду, готувала нам свої фірмові страви і навіть записалася на курси йоги для людей похилого віку. Ми з мамою були вражені її перетворенням. Вона ніби повернулася до молодості, і це було просто дивовижно.
Ми дуже вдячні саме пансіонату для літніх людей Рівного «Благодать» за те, що вони зробили для нашої бабусі. Вони не тільки підлікували її фізично, але й допомогли їй знову знайти радість життя. Завдяки цьому ми змогли знайти баланс у своєму житті і більше часу приділяти одне одному. Ця історія показала нам, що навіть найскладніші рішення можуть принести неочікувані, але дуже приємні результати. І хоча ми спочатку боялися відправити бабусю до пансіонату для літніх людей, це виявилося найкращим рішенням для всієї нашої родини. Ми стали ближчими, розумнішими і, безсумнівно, щасливішими. Тож ділюся з тими, хто шукає саме такий пансіонат – (098) 859-68-72.